Любисток лікарський листя

Багаторічна рослина. Корінь товстий. Стебло висотою 1-2 м, голе, з сизою поверхнею, вгорі гіллясте. Листя блискуче, перисте, з великими зворотнояйцеподібними або ромбічними, дещо надрізаними частками. Квітки дрібні, жовті. Суцвіття - складна парасолька, з численними обгортками та обгортками. Плід - овально-еліптичний, сплюснутий по спинці, з товстими, крилатими ребрами. Цвіте у червні-серпні. Плоди дозрівають у вересні.
Екологія. Часто розводять у садах, парках як декоративну рослину.
Розповсюдження. Зустрічається лише у культурі, іноді дичає.
Хімічний склад. Коріння містить до 1% ефірної олії, смоли, ангеликову кислоту, фурокумарин бергаптен. Насіння містить ефірну олію. До складу олії входить головним чином а-терпінеол. Є відомості, що коріння перед цвітінням отруйне.
Використання. Ефірне масло застосовують у кондитерській промисловості. Черешки листя, стебла та коріння використовують як пряність. Коріння має антибактеріальну активність. У вітчизняній народній медицині любисток застосовували при набряках, циститі, пієлонефриті, як сечогінний при затримці сечовипускання, при хворобах серця, хворобах дихальних органів з виділенням мокротиння, подагрі, ревматизмі, шлунково-кишкових і нервових захворюваннях, альгоменореї, а також як волосся та при лупі.