Морква дика насіння

Морква була відома людині ще близько 4 тис. років тому. Згадується у давніх греків та римлян. Спочатку її обробляли як лікарську, а потім як харчову та кормову рослину. У Росію завезено XVI в. Коріння і плоди, що мають пекучий смак, можуть бути використані як пряність. Плоди вживають як приправу до страв, їх додають у маринади, лікери та наливки. Випробування плодів як прянощі для риби також дало позитивний результат. Можуть знайти застосування у консервній промисловості.
проявляв виражену діуретичну та демінералізуючу дію. Цей препарат, що має також спазмолітичну дію, виявився ефективним не тільки при нирковокам'яній хворобі, але і при купіруванні нападів ниркових кольок. Використовують його і при сольових діатезах, запаленні сечовивідних шляхів, при порушеннях діурезу та функції виділення нирок. З насіння моркви (дикої чи посівної) отримують препарат «Даукарин», що є сумою флавоноїдів. Він є гарним спазмолітиком, який розширює коронарні та периферичні судини, розслаблює гладку мускулатуру, надає заспокійливу дію на центральну нервову систему. "Даукарин" застосовують при хронічній коронарній недостатності. Лікування їм значно послаблює чи навіть знімає напади стенокардії.
У народній медицині моркву дику використовували при захворюваннях печінки, жовтяниці; свіжий сік коренеплодів моркви посівної рекомендували як протикашльовий засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, на початковій стадії туберкульозу легень; морквяний сік давали дітям при анемії, як м'яке проносне, як протиглистове при дрібних глистах; насіння, сік, бадилля використовували при жовчнокам'яній та нирковокам'яній хворобах, геморої; насіння застосовували як вітрогонне, при фізичному та розумовому перевтомі; свіжим соком рослини змащували порожнину рота в дітей віком при молочниці, полоскали горло при запальних процесах.